Смотреть больше слов в «Энциклопедическом словаре»
Остин, Джон Ленгшоу (1911, Ланкастер - 1960) - британський філософ-аналітик. Навчався в Оксфорді Проф. Оксфордського ун-ту (1952 - 1960). Праці і викладацька діяльність О. ініціювали т. зв. "лінгвістичний поворот" у філософії і стимулювали поширення специфічного типу філософування: філософії лінгвістичного аналізу. Нову дисципліну, яка повинна вирішувати завдання аналізу фактів вживання повсякденної мови, О. називав "лінгвістичною феноменологією". Дослідження О. ставили під сумнів тезу про те, що важливі у філософському відношенні проблеми природної мови пов'язані лише з істинними чи хибними твердженнями (дескриптивними висловлюваннями). Поряд із твердженнями, що мають на меті опис деякого стану справ або деякого факту і які можна оцінювати як істинні або хибні (констативи), існують вирази, які хоч і схожі на твердження, але не претендують на істинність чи хибність (перформативи). Промовляння перформативів (на противагу констативам) є здійсненням деякої дії, акту, вчинку (вибачення, вітання, обіцянка, порада, парі та ін. ). Саме тому О. вважав неможливим оцінювати перформативи з точки зору їх істинності/хибності. Пізніше, з огляду на слабкість вихідної дистинкції констативи/перформативи (констативи виявляються підмножиною перформативів), О. відмовляється від неї і видозмінює предмет дослідження: вивчає не окремі речення, а акти промовляння висловлювань (що є здійсненням певних дій) в цілісній мовленнєвій ситуації, де враховуються, як важливі, чинники мовця, слухача, їх інтенцій, а також супровідних обставин промовляння. О. сформував основи програми майбутніх досліджень (т. зв. теорія мовленнєвих актів), де в центрі уваги перебуває розрізнення між локутивними актами (актами промовляння деякого висловлювання з певним смислом і референцією), іллокутивними актами (актами промовляння висловлювань, яким притаманна певна сила: погроза, прохання, застереження, вибачення, наказ, питання та ін. ) і перлокутивними актами (актами, за допомогою яких мовець спроможний здійснювати на слухача певний вплив, досягати певної мети: переконувати, змушувати до чогось, залякувати, вводити в оману тощо). Схематично: локутивний акт - "він сказав, що..." (мовець виражає стан справ, щось говорить); іллокутивний акт - "він доводив, що..." (мовець виконує якусь дію, говорячи щось); перлокутивний акт - "він переконав мене, що..." (мовець продукує певний вплив). Аналіз тези "говорити щось означає робити (здійснювати) щось" привів до тлумачення філософії мови як розділу філософії дії. Позаяк поведінка людини є інтенційною і виражає ментальні феномени, то філософія мови і філософія дії закономірно виявляються розділами більш загальної царини досліджень - філософії свідомості. Подальші успіхи окресленої О. дослідницької програми пов'язують передусім із працями Серла, Грайса і Стросона. До найважливіших проблем, які досліджував О., належать проблеми пізнання "чужих свідомостей", відчуття і сприйняття, свободи волі і детермінізму. Основні твори: "Філософські статті" (1961); "Чуття і сприйняття" (1962); "Як робити речі за допомогою слів" (1962).... смотреть
ОСТИН, ДЖОН ЛЭНГШОУ(Austin, John Langshaw) (1911-1960), английский философ, представитель лингвистической философии. Родился в Ланкастере (Англия) 26 марта 1911. Получил образование в Шрусбери-скул и Бейллиол-колледже Оксфордского университета. В 1933 был избран членом совета Олл-Соулз-колледжа, в 1935 - Модлин-колледжа. В 1952-1960 - профессор моральной философии в Оксфорде. Свои теории Остин рассматривал как инструментарий, который может и должен быть использован в различных сферах деятельности в целях получения наилучших результатов. Типичный пример предложенной им процедуры анализа содержится в Ощущении и ощущаемом (Sense and Sensibilia, 1962), критическом исследовании философского употребления выражений, относящихся к чувственному восприятию. Остин выбирает в качестве эталона "обыденный язык" и анализирует различия между иллюзией и галлюцинацией, различные типы зрительных феноменов, которые объединяются словом "иллюзия" (мираж, камуфляж, отражение), а также вопрос о том, что является иллюзией, а что нет (например, то, что палка кажется изогнутой в воде, - не иллюзия, а подлинное восприятие). Тщательно различаются употребления слов "выглядит", "является", "кажется", а также многочисленные употребления слова "реальный", неотъемлемые от того, что в конкретном контексте имеется в виду под "нереальным": выкрашенные волосы, утиный манок и блестки, напоминающие алмазную россыпь, - все эти вещи "нереальны" по-разному. Остина интересовала не истинность или ложность разнообразных теорий чувственного восприятия, но осмысленность или неосмысленность выдвигавшихся формулировок. По его словам, правильный подход состоял бы в "рассечении волоса еще до того, как он начал расти". Остину принадлежит также известное различение перформативных и констатирующих предложений.Как и Ощущение и ощущаемое, две другие работы Остина, в которых собраны его лекции и статьи, - Философские работы (Philosophical Papers, 1961) и Как делать вещи со словами (How to Do Things with Words, 1962) - были опубликованы посмертно. Умер Остин в Оксфорде 8 февраля 1960.... смотреть